Вторник, 23 апреля 2019 15:32

Безсмертний, Гриценко і Порошенко

Якось не написалося до першого туру, то компенсую зараз. Отже, за кого я голосував і чому. 
Насправді мій шорт-лист був дуже короткий - Безсмертний, Гриценко і Порошенко (на рівні теорії у ньому міг би бути ще Наливайченко, але на рівні практики я не голосую за екс-кагебістів, серед яких є, певно, і хороші люди, але принцип є принцип). 
Роман Безсмертний безсумнівно знає, що таке велика політика і за понад двадцять років у ній набрався досвіду, причому не такого токсичного, як багато інших учасників процесу. Він зберігає людську адекватність - не тільки в політиці, а й у звичайному житті. Але його рейтинг є свідченням, що будувати політичне майбутнє треба в інакший спосіб, ніж президентські перегони. Це не його війна. Та й без ресурсів навіть шансу не було. 
Анатолій Гриценко, попри сильне несприйняття серед багатьох моїх товаришів, двічі отримував мій голос на парламентських і президентських виборах. Чи я був задоволений тим як він працював у політиці? На жаль, не дуже. Ніша демократичної опозиції - це дуже вдячна і правильна роль, однак, Степановича часто заносило на поле софт-авторитаризму, ідей розбудови жорсткої президентської держави тощо. Чудово, що Гриценко презентував свої кандидатури на ключові посади. Я колись працював зі Світланою Заліщук і високо оцінюю її цінності і компетенції. Але інші кандидатури мене не переконали. Особливо, кандидатура Апаршина на посаду міністра оборони. Я б хотів більше знати про його наміри і його спроможності. За кілька років війни він так нічого по суті не продемонстрував як тіньовий міністр. 
Порошенко. Все, що було доброго і що поганого було зроблено і сказано - знаю. Але головне в політиці, яка "мистецтво можливого" - не тільки наміри, але дії. Для мене реукраїнізація плюс максимальне віддалення від Москви і зближення з ЄС - це повне співпадіння з моїми життєвими пріоритетами й цінностями. Але головним аргументом на останньому етапі кампанїі стала фігура Зеленського - малоросійського фігляра, яка попри комічний імідж, несе велику антидержавну небезпеку. Образи його героїв на сцені та в кіно "Україна - повія", а українці - це тупі салоїди - це не ексцеси сарказму, а принципи. Тому 51% мого голосу за Порошенка - це був голос проти Зеленського. 
Я це написав не для того, щоб ви це критикували 

Епоха бідності та жадібності закінчилась?

Вчора зробив свій усвідомлений вибір, так само як зробив його й Український народ… 
А так хотілося написати друге слово у цьому реченні з великої літери… Проте не судилось…
Дива не сталося і 73 % українців обрали мрію. Мрію про достойні зарплати, пенсії, мир з Путіним і низьку комуналку…
Знаєте друзі, що вразило найбільше? Не вибір більшості моїх співвітчизників, який я не схвалюю, але поважаю, і не сліпа віра в телевізійний образ, яка зникне значно скоріше ніж ми думаємо.
Вразило інше. Вночі переглянув свіжий відеоролик Дмитра Гордона з приводу перемоги Зеленського… 
У мене склалося враження, що вибори не завершилися, вони тривають. І справа не в традиційній порції жовчі вилитої на президента Порошенка, адже за час передвиборчої кампанії до подібних коментарів цього «найоб’єктивнішого» журналіста звикли усі.
Підозрюю, Дмитро Ілліч мабуть сподівався, що «кондитер» здувся, але дарма. Порошенко залишається в політиці. Він не сходить з політичної сцени України як того хотілося гордонам і тим хто за ними стоїть…
Виступаючи з промовою після оголошення результатів екзитпулів Петро Олексійович озвучив своє рішення не просто залишатися в політиці, а створити потужну державницьку опозицію антиукраїнським силам.
Ось і з’явилась теза журналіста про «он так ничего и не понял» (мабуть заявивши про те, що залишається в політиці); про «невиданную коррупцию на крови», про «беcславный уход Порошенко». Звісно ж, Петро Олексійович не ангел, а реальний політик. І насправді за його плечима не лише «свинарчуки», але й збережена Україна, відроджена Українська Армія, розпочаті реформи, антипутінські санкції, європейська перспектива для України, безвіз і томос, а також… 25% українців-державників, які не зрадять омріяній поколіннями меті та не зійдуть з обраного європейського шляху. Друзі, будьмо пильними…

) По-перше, це мої думки. По-друге, вже проголосовано й махати руками зараз - це не дуже розумно. Просто хотів написати. А часу не було. А тепер є джетлег.

 

Оставить комментарий

Убедитесь, что Вы ввели всю требуемую информацию, в поля, помеченные звёздочкой (*). HTML код не допустим.