Командир БпАК 3 ОШБр Абдула: Від держави партію більше як 100 FPV-дронів одномоментно ми ніколи не отримували, а мінімальна потреба бригади на місяць - 1000 шт.

В інтерв’ю "Цензор.НЕТ" Абдула розповів про те, яка потреба в БпЛА у військових на фронті та скільки їх у ворога, як держава забезпечує FPV-дронами та системами РЕБу, та в чому основні труднощі під час підготовки нових операторів.

ЗАРАЗ ПОСТАВКИ ДРОНІВ ХАОТИЧНІ, ОДНОРАЗОВІ. Я НЕ ЗНАЮ, КОЛИ І СКІЛЬКИ ОТРИМАЮ НАСТУПНОГО РАЗУ

- Нещодавно в медіа з’явилася інформація, що в Україні виготовляють 50 тисяч FPV-дронів на місяць. У нас є сумніви, адже це важко порахувати, та можливо, ти маєш певне розуміння, оскільки ти в цю тему сильно інтегрований. Скільки на місяць Збройні Сили можуть отримувати FPV-дронів?

- Від держави ми особливо багато ніколи не отримували. Поки партію більше як 100 штук FPV держава нам не надавала. І найбільша проблема в тому, що ці партії ідуть нерівним графіком. Тобто я не знаю, коли і скільки отримаю наступного разу. Якщо в мене є 100 штук дронів-камікадзе на місяць, і я знаю, що їх більше не буде, то я економитиму. Буду використовувати одним чином. Але якщо у мене на місяць буде 100 дронів, потім ще 100, або 200, або 500, то я буду інакше планувати бойові дії та інакше використовувати FPV-дрони, результативніше.

Такого, на жаль, немає. Зараз поставки хаотичні, одноразові. І, відповідно, важко планувати.

Я взагалі від жодної бригади не чув, щоб їм зараз давали 100 дронів-камікадзе.

- Державних?

- Так. Наше досягнення у 100 дронів базується скоріше на особистих комунікаціях. Моя позиція така, що військовослужбовець має думати про війну, а підрозділи забезпечення мають думати, як його забезпечити.

- Який обсяг дронів-камікадзе мінімально потрібен для твоїх підрозділів?

- Наприклад, для Третьої штурмової я спланував використання 10 дронів на розрахунок на день, або тисяча на місяць.

- Це мінімально?

- Тисяча FPV-дронів на місяць, це за планової роботи, без інтенсифікації бойових дій. Наприклад, під час штурмових дій, щоб вони були ефективні, щоб забезпечити для штурмовиків можливість безпечно просуватися і виконувати свої завдання, я б цю планку збільшив удвічі.

Уявіть собі: позиція ворога і день штурму, коли на цю позицію має влетіти не 30, а 60 дронів. Наскільки це великий тиск в аспекті уражень, наскільки це великий психологічний тиск!

Коли в тебе летить артснаряд, то ти знаєш, що він тебе не бачить. Ти не переймаєшся, бо ти знаєш, що стріляють не в тебе, і снаряд точно цілить не в тебе.

Натомість дрон – це інше. По той бік камери дрона перебуває людина, яка тебе шукає. Він конкретно тебе прилетів вбивати. І це неймовірно тисне на психіку. І може призвести до морального надлому – і ворог може почати тікати.

Тому 50 тисяч FPV-дронів на місяць у ЗСУ, теоретично, це можливо, але я особисто не бачив і звіти про такі обсяги не читав. Можливо, держава веде якусь політику резервування дронів.

Наприклад, якщо до мене в бригаду прийде за місяць тисяча дронів і я хочу використати тисячу, але в мене на складі лишиться нуль, то я скоріш за все зроблю кілька резервів, відкладу, а потім буду видавати.

- Скільки дронів-камікадзе потрібно Збройним силам?

- 1000 FPV-дронів на місяць для бригади – це нормально за низької інтенсивності бою, під час оборонних боїв, стабілізаційних заходів або утримання плацдармів.

А якщо ворог піде активними штурмовими діями, скільки нам буде потрібно дронів? Не забуваймо і про втрати складів з озброєнням. Тобто 1000 FPV-дронів для однієї бригади на місяць, на мою думку, це мінімальна потреба.

Але військова справа любить такий принцип, як резервування. Подвійне або потрійне резервування критичних вузлів, зокрема і дронів.

Отож, з урахуванням двократного резервування, на 50 бригад ЗСУ на місяць потрібно мінімум 100 тисяч FPV-дронів.

- Держава купує дрони в багатьох виробників. Водночас немає чіткого стандарту для комплектації FPV і у військах з’являється "зоопарк" FPV-дронів. Наскільки це погано для військових?

- Дуже погано. Мій підрозділ під Бахмутом виконує бойові завдання. Я з ними кожен день зв’язуюсь і ми там обговорюємо питання, проблематику… Вони дуже сильно сваряться на те, що прислали "такі дрони, прислали сякі дрони", одні на ELRS, інші – на Crossfire.

Одні треба перепрошивати, інші перепаювати.

Десь криво заклали провід від передавача відеосигналу до антени, і потужність впала вдвічі. Десь взагалі неадекватна збірка.

Тобто дуже багато проблем виникає через відсутність уніфікації. Є деякі модернізації, які ми проводимо ситуативно. Наприклад, десь одні частоти працюють, десь не працюють. І ми ситуативно підлаштовуємось.

У нормальних капіталістичних країнах військове обладнання закуповується у багатьох виробників, але за одними стандартами.

- Відповідно, у нас таких стандартів немає поки?

- Стандарт є, але він дуже розмитий. Почнімо з того, що держава сама не зовсім знає, що їй треба. Ця галузь інноваційна.

Нам приходять від командування певні настанови методичні, і там іноді написані дуже правильні речі. Ба більше – командування іноді просить нас поділитися досвідом і розповісти, "що робити, куди бігти, як стріляти". Ми читаємо і там є непогані речі, але вони були актуальні місяці чотири тому. Справді, це не херня, люди про щось думали, але воно було актуальне чотири місяці тому.

- Тобто Міноборони не встигає зі своїми стандартами за розвитком галузі?

- Не встигає. Дуже складно. Індустрія створюється на передовій підрозділами, які успішно уражають ворожі цілі. І цю інформацію дуже важко оперативно передати нагору і створити механізм швидкої адаптації, коли найкращі екіпажі звітують: "Така частота не працює, швидко переходимо на іншу".

Завдання видається більш комплексним, ніж здавалося. Виходить, що держава має не просто забезпечити виробництво, а так законтрактувати виробництво дронів, щоб вони мали певну еластичність щодо частот, щоб можна було адаптуватися. Війна — це ж взагалі мистецтво адаптуватися.

У давні часи люди бились легкими мечами. Потім від них масово почали захищатись кольчугами. Після цього з’явилися мечі зі зміщеним центром ваги для того, щоб рубати кольчуги. Далі з’явилися важкі лати і пішли алебарди та інше озброєння для пробивання важких обладунків. У нас те саме зараз.

- Кольчуга в нашому випадку – це система РЕБ. Поговорімо про РЕБ з точки зору FPV: як зі сторони ворога, так і з нашої. Розповідають про багато випадків, коли через відсутність на позиціях уніфікації щодо РЕБів військові їх тягнуть звідусіль, і ніде це не обліковано. Відповідно, наші оператори не бачать коридору і тому збиваються дрони. Чи дійсно це так?

- В організованих бригадах, де є начальник зв’язку, – все під контролем. Шляхом надання правильного РЕБа, шляхом координації, шляхом заборони "неправильного" РЕБа… Коли люди тягнуть, що попало? Коли їм не дають те, що треба.

Звичайно, коли ти сидиш в окопі, і тобі начальство сказало "чекайте", а вас тут вбивають FPV-дрони, і тобі волонтери дають якусь коробку з кнопкою, і ти на неї натискаєш, і ніби ви вмираєте вже не так інтенсивно, то це гарно. Але те, що половина з цих збитих дронів своя, то нікого не хвилює.

Найкращий спосіб, щоб москалі не вбили вас – вбити москалів. Кращого не придумали ще.

У Третій штурмовій ми цю проблему подолали в декілька хвиль. Спершу ми дозволяли всім все. Була погана ефективність. Потім ми дозволяли всім все і намагалися налагодити комунікацію. Потім ми в підрозділів, яким "не положено", позабирали засоби.

Зрештою нам вдалося налагодити систему комунікацій під цілі, які знайшов розвідувальний розрахунок і які дало керівництво, і створювати коридори для успішних польотів.

Однак війна дуже схожа на людський організм: там голова, руки, ноги, все просто. Залазиш усередину, там внутрішні органи, серце качає кров, все складніше, якась взаємна регуляція. Дивишся під мікроскопом – там клітини, взагалі ще набагато складніше. Тому насправді важко побудувати систему, яка б працювала, щоб піхота мала достатньо захисту, і водночас цей захист не блокував функцію нашого наступу. Закінчився той час, коли можна побудувати замок, залізти в нього і сидіти в обороні, промовляючи: "Хрін ви нас викурите". Зараз, якщо ворог знає, де ти сидиш, то у тебе великі проблеми.

Зараз тактика – не бути ціллю. Досягти такого стану непросто в рамках бригади. Але це не неможливо. І наша ефективність тут зростає.

"АРМІЯ РЕБІВ" — ЦЕ МІЙ СТРАШНИЙ СОН, ТОМУ ЩО Є ВЕЛИКИЙ РИЗИК САМИМ СЕБЕ ЗАБЛОКУВАТИ

- А як стосовно забезпечення РЕБом зі сторони держави? Це наростальна динаміка чи це хаос? Адже заявлено, що після "Армії дронів" створюють і запускають "Армію РЕБів".

- "Армія дронів", United24… Я ще коли був на Херсоні, то ще тоді з нами на зв’язок виходили United24, які казали, що вони збирають бабки на дрони.

- Вам дзвонили для чого, дрони хотіли дати?

- Ні (сміється). Тоді цей проєкт тільки стартував. Хоча, коли ми були уже на Бахмутському напрямку, на мене вийшов хлопець з "Армії дронів" і запропонував нам дрони. І таки дав нам дрони на бригаду – DJI Matrice 300. Я справді йому дуже вдячний.

Я тоді подумав: ніфіга собі, держава побачила, що ми мочимо ворога, що нам треба засоби – і вийшла з допомогою. Але правда, трішечки була затримка, нам дали Matrice 300, які вже були не такі ефективні.

Уже всі перейшли на "тридцяті" Mavic для завдань коригування артилерійського вогню на середніх дистанціях. Ми так і не змогли ефективно застосувати DJI Matrice 300. Але якби вони нам дали їх на якихось 4 місяці раніше, коли ми були на Херсоні, то там це була б дійсно топова техніка.

- Тобто ми знову підходимо до проблеми, що держава запізнюється з необхідними рішеннями?

- На війні діє важливий принцип – швидкість адаптації, швидкість реагування. Чому всі країни успішно йдуть через ринковий принцип? Не планова економіка, п’ятирічка, а ринковий принцип. Ринковий принцип має забезпечити за менших затрат на адміністрування кращу якість.

Чи може держава побудувати щось ефективне через тисячу мільйонів державних службовців?

Держава має створювати умови, вона має зробити так, щоб всі розвивалися. Адже фермер не вирощує рослину силою думки – він створює умови для її росту.

Якщо умови правильні, культура росте гарно і туди, куди треба. Якщо погані, то вона росте слабенько і кривенько.

Якщо про РЕБ говорити, про "Армію РЕБів, то це насправді мій страшний сон, тому що є великий ризик самим себе заблокувати. Плюс свій РЕБ завжди впливає на тебе краще, ніж ворожий, бо він розміщений ближче.

Плюс є ще така штука, як сприйняття світу через себе. Наприклад, ми працюємо на певних частотах і думаємо, що вороги також на них працюють і треба від них захиститися.

Ти гасиш цю частоту і захищаєшся від себе, адже ворог може використовувати інші діапазони.

- Ми намагалися оцінити нашу кількість FPV-дронів, а от наскільки гарно з цим у ворога? У згаданій статті, де кажуть, що у нас виготовляють 50 тисяч дронів на місяць, там стверджують також, що у росіян їх у 6 разів більше. Які твої оцінки?

- Дуже складно говорити про такі абстрактні речі. Це як розвідувальні зведення про втрати ворога. Одні кажуть, що вбили 5 окупантів та поранили 20. Це суперрезультат. А інші рапортують, що вбили за день двісті на ділянці удвічі меншій. Ти питаєш, а чи є об’єктивний контроль? Тобі відповідають, що це інформація з розвідперехоплень і через агентів.

Я що можу сказати про ворожу компоненту FPV-дронів? Вона, те що я відчував, збільшується.

Їх зараз більше, ніж місяць тому. А місяць тому їх було більше, ніж 2 місяці тому. Вони нарощують цю компоненту. Ефективно, неефективно, але ми зазнаємо втрат від їхніх FPV-дронів.

Якби ми не були з росіянами асиметричні, то ми б давно програли.

Вони більш системна армія, у них все за уставом, і це видається як щось надслабке. Коли тобі треба ситуативно реагувати, коли тобі треба прямо зараз забити на устав і зробити так, як це ефективно прямо в цю секунду. Але іноді система виграє на довгих дистанціях.

У нас же армія більш ініціативна, більш хаотична і це нам допомогло і допомагає досі перемагати щось більш системне.

Водночас, коли справа доходить до системності, то у нас виникають проблеми. Ми почали користуватися дронами раніше за них, ми їх купили в магазині і почали літати. У них спершу відділ аналітики зрозумів, що це правильний напрям. Потім вони розробили методичні засади, як це треба використовувати. Потім створили групи інтеграторів, закупили дрони.

Ми на Херсоні вже два місяці коригували вогонь артилерії дронами й ефективно знищували їхню арту, а вони стріляли ще за старими радянськими нормами.

- За таблицями?

- За таблицями, за плановими цілями, по 10 снарядів на ціль. Цілі батареї стояли рядками по уставу, і тому ми їх ефективно знищували. І от до них через три місяці приїжджають ГРУшники для системної інтеграції дронів. Привозять їм "Мавіки", привозять "матраси", розказують, як цим працювати. І вони почали адаптуватися.

Знову ж таки, буде неправдою сказати, що зараз росіяни не використовують цивільні дрони, цивільного ринку "Мавіки". І ні для кого не секрет, що там прошивки дронів, не прошиті, не прошиті засоби, штатні засоби DJI спостереження. Росіяни ж літали, місяцями не використовуючи ці заходи безпеки. Місяцями так літали, а потім в якийсь момент взяли й перестали. Якось там їхня ця монстр-машина прокрутилася і зрозуміли, що всім ці дрони треба якось адаптувати. Але вони пішли більш системним шляхом. Не на кухні хтось щось перепаює, або якісь там програми встановлює, а вони пішли шляхом перемовин з Китаєм. От можна DJI у себе на кухні модифікувати, а можна прийти в DJI і там якось домовитися.

-І сказати, з якою прошивкою нам дати.

- Так, розумієте різницю підходів. Щоб домовитися з DJI там дофіга треба зусиль докласти.

-Але ж на заводі краще, ніж на кухні.

- Так, але на кухні швидше.

- Росіяни не рахуються зі своїми втратами. Вони готові втратити певну кількість людей, але працювати в довгу.

- А це вже питання, у кого скільки грошей. Деякі компанії, якщо брати приклад з економіки, готові працювати для себе в збиток роками. Великі гравці на ринках здатні мислити стратегічно, тактично і стратегічно. Малі мислять оперативно. От якщо нас порівнювати, то ми дуже вправні у вирішенні швидких оперативних проблем. Чому так? Бо у нас ресурсів менше.

У них ресурсів більше. У чому проблема нашої країни у боротьбі з Росією? Ми не можемо допускати багато помилок. Я згадую кампанію 2014 року, так, стався Іловайськ. Що тоді сталося? В оточення потрапила велика кількість українських військ через неякісні рішення.

Ми помилилися. І ця одна помилка призвела до того, що ми втратили дуже велику кількість боєздатних військ, критично велику кількість, і втратили фактично боєздатність. І всі потім почали говорити, що треба домовлятися. Потім було Дебальцеве…

Росіяни ж так помиляються щодня, для них нормально приїхати сюди на ста танках, втратити ці сто танків, ще раз приїхати і ще раз втратити.

- Наприклад, так було у Бахмуті, Авдіївці….

- Але в них ресурс інший. Наприклад, якась корпорація каже: "Ми будемо продавати iPhone у збиток. З антимонопольним комітетом домовилися. Продавати в збиток будемо стільки років, скільки знадобиться, щоб індустрія загнулась, щоб, крім нас, нікого не лишилось. Давайте два роки продавати в збиток, щоб малі виробництва загнулися без прибутку".

Тому ресурси Росії дійсно для нас велика проблема.

Але якраз за рахунок асиметричності, що ми більш ініціативні, нам більше допомагають волонтери, підтримка в нашому суспільстві колосальна. Нас підтримують західні партнери, серйозно. Мабуть, це нам дає боротися проти держави, яка нас переважає за всіма параметрами, крім ініціативності.

- Наскільки складно списувати дрони? Багато хто жаліється, що на документальному рівні немає різниці, чи "Лелеку" втратили, чи це FPV-дрон, який втратили, бо це в нього така місія. Він боєприпас. Але списувати їх треба однаково.

- Була така проблема, неадаптованість військового законодавства.

Я починав свою військову роботу як командир окремого розвідувального взводу, 12 осіб, там у тебе одні проблеми. Ти бачиш все через амбразуру, яка відділяє тебе від ворога. І коли тобі кажуть про якісь документальні складнощі, ти думаєш, що ви вживаєте? Ви взагалі про що? Там під#ри, треба стріляти, а ви тут розказуєте про якісь папірці...

Але якщо у війську не буде реалізовано нормальної системи звітності, то буде хаос.

І в державі, і в армії, як компоненті держави, це має бути зарегульовано все-таки. Тому що рано чи пізно знайдеться хтось нечесний і обкраде державу.

Колись на початку повномасштабного вторгнення держава розглядала дрони як майно. Майно має чіткі критерії списання через службове розслідування. Взагалі в армії все списується через розслідування для того, щоб зафіксувати акт відповідальності. Наприклад, їхали ми з вами на БТР і в нього влучив боєприпас. Ну хто знає, може ми його в село відігнали і будемо на ньому кататися потім після демобілізації.

Для цього командир військової частини призначає службове розслідування, назначає комісію у складі не менше трьох осіб з головою комісії і наказом, який архівується.

Слідча комісія допитує свідків, не менше певної кількості осіб, збирає свідчення і потім все оформлює в службове розслідування, передає ВСП і ДБР.

Зараз трохи краще. Трошечки прописали нормативну документацію щодо списання FPV-дронів. І має стати це все так, що списується дрон через акт пуску. Так само, як списуються, наприклад, дорогі боєприпаси, які можна так оформити. Наприклад, постріл з ПТУРа або постріл з ПЗРК списується актом пуску. Там треба теж якось підтвердити, що це сталося.

Коли певний орган військової бюрократії переобтяжує бойові підрозділи документообігом, то це вважається саботажем. Якщо якийсь чиновник придумав дуже класну систему, де я маю писати звіт на звіті, звіт на звіті, звіт на звіті, і він цим самим паралізує мене як бойовий підрозділ, то до нього має приїхати ВСП, ДБР і арештувати. Бо, можливо, йому дала гроші русня, щоб він це зробив.

"ВМІННЯ КЕРУВАТИ FPV-ДРОНОМ Я РОЗЦІНЮЮ ЯК 20 % ВІД УСПІХУ. ТОМУ КУПА ХЛОПЦІВ, ЯКІ ПРОСТО ВМІЮТЬ ЛІТАТИ НА ДРОНАХ, ПИТАННЯ НЕ ВИРІШУЄ"

- Мінцифри спільно з Міноборони анонсували смартмобілізацію і розпочали саме з того, що це буде набір для операторів рот ударних безпілотників. Військові й дотичні до армії люди одразу почали жартувати на цю тему в плані того, що в армії сьогодні ти можеш бути оператором, завтра ти можеш іти в піхоту чи ще щось. Така практика є. Наскільки це може бути дієвим механізмом, як ти думаєш?

- Стало зрозуміло, що "дроністів" потрібно більше. Але велика проблема полягає в тому, що те, як бачить держава, "виробництво" дроніста, і те, що необхідно зробити, щоб він дійсно приносив результати в ураженнях ворожих цілей, це трохи різні речі. Держава бачить це через призму навчити літати. Це як дали вам автомат, ви 30 патронів відстріляли в десяточку, зі 100 метрів влучили. Готові. В бій!

Вміння керувати FPV-дроном я розцінюю як 20 % від успіху. Ще, мабуть, 30 % –це технічні навички, розуміння, як не втратити наземну станцію, як використовувати зв’язок, як вирішувати проблеми технічні. І 50 % – це тактика застосування і загальні військові навички. А може й більше ніж 50 %. Тому купа хлопців, які просто вміють літати на дронах, питання не вирішує.

Чи потрібно більше? Так, потрібно більше. Наприклад, ми зараз доукомплектовуємося спеціалістами-дроністами. Але варто розуміти, що "дроніст" – це не хлопець в білій сорочці, який сидить у Києві за комп’ютером і знищує ворогів дистанційно. Це такий самий солдат, у нього є автомат. Пристойні команди возять із собою протитанкову зброю.

Якщо держава зможе забезпечити набір, я буду дуже вдячний. Тому що з цим є проблеми. Ми самі, 3-тя окрема штурмова бригада, займаємося самостійно набором людей, у нас є власний рекрутинг. Ми докладаємо до цього великих зусиль, щоб отримати якісні кадри. Бо тільки з якісних людей можна зробити якісних військових.

- Повернімося до початку нашої розмови: якби ми умовно змогли масштабуватися на 150 тисяч дронів на місяць, то постала б іще більша проблема з операторами – як знайти таку кількість людей?

- Велика проблема з операторами.

Коли ми кажемо оператор у розрахунку, то це людина, яка пілотує дрон. Але щоб ця людина вразила якусь ціль, для неї треба вибрати коректну позицію, забезпечити всіма засобами зв’язку, розгорнути ці засоби зв’язку.

Оператора потрібно вивезти на позицію, так, щоб його там не "забаранили". Вчасно дати йому ціль, адекватно дати ситуативну обізнаність на місцевості, щоб він розумів, куди летіти, і дати йому підтвердження ураження цієї цілі.

Тому коректніше говорити про підготовку цілих відділень, розрахунків.

От формування відділень – це уже діло. Якби хтось говорив, що ми формуємо FPV-відділення, які будуть виконувати бойові завдання, то це було б більш серйозно. Зараз ідеться про те, що ми навчимо людей стріляти. І ці люди, які вміють стріляти, підуть і постріляють кацапів.

- Тобто системності немає просто?

- Я на тій війні в 2014-2015 роках, коли я був у роті розвідки, потім у полку "Азов", то в якийсь момент, коли нам іноземні спеціалісти провели навчання, ми почали гордитися тим, що мало стріляємо.

Тобто, коли ти мало стріляєш стрілецькою зброєю, бо стрілецька зброя особливо індивідуальна, це зброя останньої надії. Якщо уже розвідка почала стріляти з автоматів, значить щось пішло сильно не так.

Ми пишалися тим, що ми не стріляємо. Останній раз, коли я ввів вогонь, це була Мар’їнка, Іловайськ, потім на Широкиному. Потім ми вже не стріляли більше. Це вважалось клас. У 2015 році ми вже як розвідка професіоналізувалися, стріляти перестали.

На цій війні зі стрілецької зброї я навіть на полігоні дуже багато стріляв, набагато менше, ніж я стріляв у цивільному житті, скажімо так, в тирі.

І коли до мене приходять новачки і кажуть: "А який карабін мені дадуть, а який приціл буде, а в мене є 338, а я хочу 50 калібр, а я хочу бути снайпером". Я кажу: "мужики, облиште херню, беріть дрони в руки і ви ними там "набараните" набагато більше. Тому, пілоти це гарно.

Спеціалісти-дроністи, це гарно, але треба думати ширше. Коли ми думаємо про гармату, то ми ж не думаємо про її ствол або заряджальну частину.

Треба думати не про операторів дронів, а про відділення. А там вже все набагато складніше.

- Якщо людина після цього інтерв’ю або після якогось іншого захоче до вас піти дроністом, ви її навчите?

- Звичайно. У нас є повна інфраструктура, яка починається від отримання загальних військових навичок, які необхідно мати для того, щоб перебувати на полі бою. Закінчуючи навичками керування, пілотування, навичками орієнтації в техніці, в самих засобах, які використовуються.

Ми можемо зробити з будь-якої адекватної людини, яка має передовсім бажання, але не вміє літати на жодному дроні, першокласного дроніста. Треба бути адекватним, бажано освіченим і обов’язково ініціативним. Ми з цієї людини зробимо такого воїна, який буде "баранити" кацапів пачками. При цьому перебуваючи в досить-таки великій безпеці, як для сучасної війни.

- Тобто хлопцям і дівчатам не треба бігати по школах, витрачати гроші? Відразу до вас?

- Так. Зразу йти в рекрутинговий центр 3 Окремої штурмової бригади. Ми все самі зробимо, навчимо, відправимо на правильні курси.

Знаєте, це як у єдиноборствах, коли приходить людина і тренер дивиться і каже: краще у вас не буде жодних навичок, ніж погані. Бо з поганих вас треба перевчати, а коли ніякі, ви – чистий аркуш. Це завжди краще. Краще приходьте і ми тут всього навчимо. Беріть із собою тільки ініціативність і бажання прискорити українську перемогу, та ще бажання потім побудувати тут нормальну Україну.

Юрій Віннічук, Цензор.НЕТ